Біологічна проба

Незважаючи на визначення сумісності крові донора та хворого за системою АВО і резус-фактором, не можна бути впевненим у повній їх сумісності.

Існує велика кількість другорядних групових систем, які можуть стати причиною розвитку ускладнень. Для виключення цієї можливості на початку гемотрансфузії проводиться ще одна проба на сумісність - біологічна проба .

Спочатку струменево переливають 10-15 мл крові, після чого трансфузію припиняють (перекривають крапельницю) і протягом 3-х хвилин спостерігають за станом хворого.

При відсутності клінічних проявів реакції чи ускладнення (збільшення частоти пульсу, дихання, поява задишки, утруднене дихання, гіперемія обличчя і т. д.) вводять знову 10-15 мл крові і протягом 3 хвилин знову спостерігають за хворим. Так повторюють тричі.

Відсутність реакцій у хворого після триразовою перевірки є ознакою сумісності вливаємо крові і служить підставою для здійснення всієї гемотрансфузії.

При несумісності крові донора та реципієнта під час біологічної проби поведінка пацієнта стає неспокійним: з'являється тахікардія, задишка, гіперемія обличчя, відчуття ознобу або жару, горе в грудях, болі в животі та дуже важлива ознака - біль у ділянці нирок.

При появі цих ознак кров вважають несумісною і гемотрансфузії не проводять.

Класична біологічна проба не проводиться при переливанні крові пацієнта, що знаходиться під наркозом (імунні реакції уповільнені, відсутні скарги, недостатньо стабільні гемодинамічні показники).

У таких випадках ознаками несумісності крові є необгрунтоване зниження артеріального тиску, почастішання пульсу, можлива поява гіперемії шкіри по ходу вени, в яку проводиться переливання крові або зміна кольору шкірних покривів особи і тулуба хворого. Питання про подальшу трансфузійної терапії вирішує анестезіолог разом з оперують хірургом.